Чи є український народ реальним власником надр?

Прийнятий у першому читанні за основу на пленарному засіданні Верховної Ради України 28 квітня 2026 року проєкт Цивільного кодексу України (реєстр. № 15150 від 09 квітня 2026 р.) вже наштовхнувся у суспільстві на значну критику. Так, наприклад, 17 травня ц.р. в Києві у Маріїнському парку відбулася акція протесту проти його ухвалення, а електронна петиція до Президента України із закликом не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу менш ніж за добу набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів.

Насправді далеко не всі норми проєкту Цивільного кодексу настільки суперечливі, як їх сприймає сторонній спостерігач, тим більше, що законопроєкт має бути ще доопрацьований з урахуванням зауважень народних депутатів України.

Водночас, деякі положення проєкту Цивільного кодексу дійсно викликають занепокоєння щодо наявного конфлікту між публічним інтересом та приватними правовими конструкціями. Одним із таких дискусійних питань є спроба поєднати конституційний статус надр як власності українського народу з реальними механізмами управління ними.

Частина перша статті 413 проєкту Цивільного кодексу відтворює норму, закріплену в частині першій статті 13 Конституції України, згідно якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси визначаються об’єктами права власності Українського народу. Однак у запропонованій моделі виникає суперечність між декларацією цього права та механізмами його реалізації. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Саме ці органи мають повноваження управляти природними ресурсами, ухвалювати рішення щодо їх використання та розпорядження.

Постає питання юридичної суб’єктності самого українського народу. Експерти Головного науково-експертного управління Верховної Ради України звертають увагу, що у статті 2 проєкту Цивільного кодексу суб’єктами приватних відносин  визначаються фізичні та юридичні особи, а статус такого суб’єкта поширюється на державу Україна, Автономну Республіку Крим, територіальну громаду, іноземну державу. Український народ до цього переліку не входить. Однак не враховується, що згідно з частиною першою статті 402 проєкту Цивільного кодексу суб’єктом права власності, а, отже, і суб’єктом приватних відносин, є також Український народ, об’єктами права власності якого є, зокрема, земля та надра.

У результаті виникає правова колізія: народ проголошується власником природних ресурсів, але водночас не виступає повноцінним учасником приватноправових відносин і не має прямого механізму захисту свого права у цивільному процесі. Практична реалізація цього права фактично повністю делегується державним інституціям.

Більш детальніше про це див. за посиланням https://sud.ua/uk/news/publication/361082-novyy-grazhdanskiy-kodeks-obeschaet-nedra-narodu-no-kontrol-za-nimi-peredaet-gosudarstvu.

Джерело фото: freepik.com